Сьогодні господарство обробляє близько 600 гектарів землі, а керівництво поступово переходить до дітей — Ігоря та його родини. Війна принесла серйозні виклики: падіння цін на продукцію, зростання вартості логістики, пального та добрив, пошкодження будівель і техніки. У таких умовах головною метою стало не прибуток, а збереження господарства. Попри скепсис щодо можливості отримати допомогу, саме співпраця з АгроХабом Всесвітньої продовольчої програми ООН стала переломним моментом.
Завдяки консультаціям за підтримки та тренінгив від АгроХабу господарство отримало грантову підтримку (75 000 дол США) що забеспечила нову No‑Till сівалку та обприскувач, що дозволило повністю перейти на вологозберігаючу технологію. Це рішення стало стратегічним: скорочено площі соняшнику, введено ріпак, горох і льон, розширено сівозміну та зменшено ризики. 150 тис. грн грантової підтримки інвестовано у відновлення техніки та підвищення ефективності виробництва.
Тож, господарство зберегло в обробітку землі, придбало дві одиниці сучасної техніки, інвестувало грантові кошти у відновлення та розширило сівозміну за рахунок нішевих культур. Перехід на No‑Till став не лише технологічним оновленням, а й стратегією виживання та розвитку. Ігор Іванник наголошує, що без цієї підтримки вони не змогли б отримати сучасну техніку й перейти на нову систему обробітку. Сьогодні фермери мають шанс не лише вистояти, а й підвищити ефективність виробництва, доводячи, що грантова підтримка та професійний супровід здатні перетворити кризу на можливість і забезпечити продовольчу безпеку України навіть у найскладніших умовах.
