Ігор Печерський із Баштанки все життя працює на землі. За освітою він механік — починав з обслуговування техніки у колгоспі, а згодом разом із товаришем створив власне господарство. Починали з 200 гектарів і з часом виросли до понад 3000, зокрема й за рахунок земель у Херсонській області.
Повномасштабна війна різко змінила роботу господарства. Частина техніки, яка залишалася на Херсонщині, була втрачена або знищена. У розпорядженні залишилися лише окремі машини на Миколаївщині. Посівна проходила під звуки вибухів, а зібране зерно часто доводилося продавати прямо з поля — за цінами, які не покривали навіть витрат.
«Ми здавали зерно по 1300 гривень за тонну, тоді як раніше отримували близько 4000. Просто щоб хоч щось повернути», — згадує Ігор.
У 2023 році до воєнних втрат додалися погодні проблеми. Весняні приморозки та посуха знову вдарили по врожаю. Соняшник практично згорів — урожайність не перевищувала 800 кілограмів з гектара, тоді як витрати сягали понад 14 тисяч гривень на гектар. Зернові культури теж постраждали: через пошкодження рослин навіть найкращі поля дали не більше 2,7 тонни з гектара.
Після такого сезону господарству було складно втриматися на плаву. Саме тоді Ігор дізнався про програму мікрогрантів АгроХабу за підтримки Всесвітньої продовольчої програми ООН. Про можливість податися на програму розповіла бухгалтерка, яка також допомогла з підготовкою заявки. Отриману підтримку господарство використало для збору соняшнику.
«Будь-яка така допомога — це реальний шанс втриматися. Ми змогли зібрати врожай у 2025 році, розрахуватися з пайовиками і не залишити людей без виплат. Для нас це було принципово», — говорить фермер.
Сьогодні господарство працює на площі близько 1500 гектарів — майже вдвічі менше, ніж до війни. Частину робіт виконують із залученням орендованої техніки разом із механізаторами. Через мобілізацію людей стало менше, і це відчутно впливає на темп роботи.
«Раніше могли працювати цілодобово, змінюючи один одного. Зараз — тільки у світлий час доби», — пояснює Ігор.
Поки що він не поспішає з великими інвестиціями — ситуація залишається нестабільною. Але планів не відкладає. Хоче оновити техніку, повернути обсяги виробництва і знову залучати людей до роботи.
«Як тільки закінчиться війна — будемо набирати людей, купувати техніку, розвиватися. Земля є, досвід є — треба тільки спокійно працювати», — каже фермер.
Після напружених днів у полі Ігор знаходить час для своїх давніх захоплень — читає книжки та займається розведенням голубів. Каже, це допомагає трохи видихнути й переключитися перед новим робочим днем.
Малі фермери — це основа продовольчої безпеки України. Завдяки таким ініціативам, як АгроХаб, ВПП допомагає їм не лише виживати, а й відновлюватись і розвиватися. Дізнайтеся більше про те, як ВПП підтримує фермерів у прифронтових регіонах: 🔗 wfpagrohub.mnau.edu.ua
