Ірина та Михайло Осичнюки з села Новосевастополь на Миколаївщині у лютому 2025 року офіційно зареєстрували власне фермерське господарство. До цього Михайло працював як одноосібник і обробляв землю без юридичного статусу, а Ірина поєднувала роботу в полі з викладанням у місцевому ліцеї. Про власне господарство вони думали ще до повномасштабного вторгнення, але війна поставила ці плани на паузу. Повернутися до них змогли лише у 2025 році.
Починали з майже 64 гектарів орендованої землі. На цих площах вирощують зернові та технічні культури, зокрема соняшник. Перший сезон виявився непростим: через тривалу посуху було втрачено 27 із 34 гектарів соняшнику. Зернові дали трохи кращий результат, але загалом сезон став фінансово складним для нового господарства.
«Ця посуха вибила нас із колії, але ми не втрачаємо надії. Сподіваємося, що наступний рік буде врожайним», — говорить Ірина.
Про програму мікрогрантів АгроХабу за підтримки Всесвітньої продовольчої програми ООН Ірина дізналася з вайбер-групи села. У липні 2025 року подружжя подало заявку, попри те, що господарство було новоствореним і ще не мало повної фінансової звітності. Після спілкування з командою програми родина отримала грантову підтримку.
«Для нас це не просто гроші. Це можливість нормально зайти в новий сезон. Кошти підуть на пальне та насіння — без цього робота в полі просто не починається», — каже Ірина.
Поки що у родини немає власної техніки, тож усі роботи в полі вони виконують із залученням найманих тракторів разом з механізаторами. Це означає постійні домовленості, підлаштування під чужі графіки та очікування своєї черги у розпал сезону. Під час жнив Осичнюки також залучають додаткових людей, щоб встигнути зібрати врожай вчасно.
Через мобілізацію у регіоні відчувається нестача кадрів, і це напряму впливає на роботу в полі. За словами Ірини, у сезон дедалі складніше знайти механізаторів, тож плани часто доводиться перебудовувати просто в процесі роботи.
Попри всі складнощі, родина не збирається зупинятися. Вони хочуть розширювати площі, придбати власну техніку і зробити господарство більш стабільним. Окрім роботи в полі, Михайло офіційно працює єгерем. Ірина продовжує викладати у школі — каже, що не уявляє свого життя без дітей і класу.
«Ми хочемо працювати на результат і мати впевненість у завтрашньому дні. Найголовніше — щоб був мир і нормальний урожай», — говорить Михайло.
Малі фермери — це основа продовольчої безпеки України. Завдяки таким ініціативам, як АгроХаб, ВПП допомагає їм не лише виживати, а й відновлюватись і розвиватися. Дізнайтеся більше про те, як ВПП підтримує фермерів у прифронтових регіонах: 🔗 wfpagrohub.mnau.edu.ua
