«Земля — це наша впевненість у майбутньому. Це ґрунт під нашими ногами. Завдяки їй ми заробляємо на життя. Завдяки їй ми можемо дати дітям майбутнє».
Для Вікторії фермерство ніколи не було лише професією. З 2014 року невелика ділянка землі перетворилася на сімейне господарство площею 218 гектарів у Херсонській області.
«Ми робимо велике добро, адже вирощуємо хліб для людей», — наголошує вона. До початку повномасштабного вторгнення майбутнє здавалося передбачуваним: родина інвестувала в техніку, розширювала виробництво та планувала розвиток на роки вперед.
У 2022 році все змінилося — сім’я була змушена залишити домівку. Повернувшись через кілька місяців, вони побачили наслідки руйнувань: розграбовані склади, викрадене зерно, знищені тюльпани, які Вікторія вирощувала як окремий бізнес. Попри втрати, родина власними силами відновила ферму, відремонтувала техніку та знову розпочала роботу.
Сьогодні фермерство поблизу фронту означає щоденну небезпеку. Робочий день починається з перевірки не врожаю, а неба — чи безпечно працювати. Вибухи стали частиною середовища, а телефон Вікторії наповнений додатками для відстеження дронів. Війна змінила не лише рутину, а й самі умови господарювання: руйнування Каховської ГЕС призвело до висихання колодязів, посилення посухи та спеки. Торік засуха знищила 170 із 218 гектарів, пшениця не дала врожаю. Родина почала експериментувати з новими культурами, зокрема льоном, та вперше застосувала технологію No-Till, щоб зберігати вологу.
Відновлення стало можливим завдяки гуманітарній підтримці АгроХаб ВПП ООН: навчальним програмам та грантам, які допомогли скласти бізнес-плани, отримати насіння й зменшити витрати.
«Це дає нам впевненість. Ми знаємо, що маємо насіння, і це значно знижує фінансовий тягар», — зазначає Вікторія. Для неї ферма — це не лише виробництво, а й історія родини, коріння та надія.
«Наші корені тут. Наші батьки й діди були тут. Ми обробляємо землю, яка дісталася нам від них». Попри окупацію, руйнування, посуху й щоденну небезпеку, вона переконана: «Фермерство — це гордість українського народу». Найбільшу надію їй дають діти, а її послання наступним поколінням звучить так: «Цінуйте свободу. Вірте у власні сили. Завжди прагніть найвищої вершини, навіть коли здається, що вона недосяжна.
